Часовий пояс — це компроміс. Сонце досягає найвищої точки на небі в інший момент у кожному місці на Землі, і жоден годинник не здатен за цим устежити, тож світ домовився округлювати.
Більшість міст округлює на кілька хвилин, і ніхто цього не помічає. Деякі ж округлюють більш ніж на годину — і коли про це знаєш, це видно просто на вулиці.
Мадрид — найвідоміший приклад. Іспанія перейшла на середній час за Гринвічем 1901 року, як того й вимагає її географія: материкова Іспанія лежить на одній лінії з Великою Британією, Португалією та Марокко. А 16 березня 1940 року годинники перевели на годину вперед, щоб зрівнятися з нацистською Німеччиною, — і назад так і не повернули. Нині Мадрид живе приблизно на 75 хвилин попереду власного сонця взимку і майже на дві години — влітку. Іспанці обідають о 14:00, а вечеряють о 21:00, але за сонцем це 13:00 і 20:00 — саме тоді, коли їсть решта Європи.
Куала-Лумпур і Сінгапур ідуть одразу слідом — приблизно 73 і 65 хвилин, — і дійшли до цього разом. О 23:30 31 грудня 1981 року Малайзія перевела час на Малайському півострові на пів години вперед, щоб усунути різницю в часі із Сабахом і Сараваком. Сінгапур зробив те саме в ту саму мить. Сінгапур лежить майже точно на екваторі, де сонце мало б незмінно, з року в рік, сходити о шостій і заходити о шостій, — натомість воно сходить близько сьомої й заходить близько сьомої.
Стамбул — 64 хвилини, і дійшов він до цього іншим шляхом: 2016 року Туреччина скасувала літній час і назавжди закріпила в країні UTC+3 — пояс, розрахований на 45-й меридіан. Наприкінці грудня сонце у Стамбулі сходить лише близько пів на дев'яту.
Буенос-Айрес — 54 хвилини, і цей ефект широко відомий, хоча мало хто його розуміє. Аргентина живе за UTC−3, хоча географічно їй належить UTC−4. Вечірнє світло тримається до абсурду довго, вечеря починається о десятій, а ресторани заповнюються об одинадцятій. Буенос-Айрес — не пізнє місто за темпераментом. Це пізнє місто за арифметикою.
Лагос — 46 хвилин, Баку — 40, Сеул і Карачі — по 32, Гонконг — 23, Торонто — 18.
Їх об'єднує те, що жодного з цих зсувів не створив астроном. Мадридський з'явився внаслідок дипломатичного жесту. Сінгапурський — унаслідок рішення, ухваленого в іншій країні. Сеульський — це залишок шести змін часу за одне століття, жодна з яких не мала нічого спільного з небом.
Тегеран — виняток, який лише підтверджує правило. Іран відмовився округлювати: він використовує UTC+3:30, один із небагатьох у світі півгодинних поясів, обраний так, щоб національний меридіан припадав майже точно на рівне зміщення. Годинник Тегерана розходиться з місцевим сонячним полуднем лише на кілька хвилин — і постійно збиває з пантелику програми для планування в усьому іншому світі.