Двічі на рік приблизно третина світу переводить годинники. Решта дві третини або ніколи цього не починали, або спробували й відмовилися.
Відмова від переведення годинників пришвидшилася, і за нею варто стежити, бо аргументи завжди однакові, а наслідки — ні.
Стамбул — 2016 року Туреччина скасувала літній час і назавжди закріпила в країні UTC+3. Відтоді годинники не переводять ніколи — ні з настанням нового сезону, ні з будь-якої іншої причини.
Сан-Паулу — Бразилія скасувала літній час 2019 року. Офіційне пояснення полягало в тому, що економія непомітно зійшла нанівець: головним, що вмикала країна, стало вже не освітлення, а кондиціонери, а кондиціонерам байдуже, що показує годинник.
Мехіко — Мексика скасувала літній час у жовтні 2022 року, після двадцяти шести років. Аргумент, який зрештою переміг, стосувався не енергії. Ішлося про дітей, які йдуть до школи в темряві.
Гонолулу — Гаваї вийшли з цієї системи в 1960-х і так і не повернулися. На 21° північної широти сезонного світла, яке можна було б заощадити, майже немає: найдовший день року триває близько 13 годин 26 хвилин, найкоротший — близько 10 годин 50 хвилин.
Богота — Колумбія ніколи не запроваджувала літнього часу, і з найпростішої можливої причини. Богота лежить на 4,7° північної широти. Найдовший день року триває близько 12 годин 23 хвилин. Найкоротший — близько 11 годин 51 хвилини. Заощаджувати просто нічого.
Карачі — Пакистан пробував тричі: 2002, 2008 і 2009 року, щоразу під час гострої енергетичної кризи. Від кожної спроби зрештою відмовлялися. Відтоді країна годинників не переводила.
Дакка — Бангладеш спробував один раз, 2009 року, і отримав найдивнішу розв'язку в цій добірці. Літній час мав закінчитися 30 вересня. Після невдоволення громадськості уряд переніс дату завершення на 31 грудня — тож жовтень, листопад і грудень країна прожила за літнім часом, фактично взимку. Повторну спробу 2010 року скасували за дев'ять днів до запланованого початку.
Москва — історія Росії найдовша й найзаплутаніша: декретний час 1930 року, справжній літній час, накладений поверх нього 1981 року, скасування декретного часу 1991-го і його відновлення 1992-го, цілорічний літній час від 2011-го і постійний стандартний час від 2014 року.
Сідней — в Австралії питання так і не вирішили на загальнонаціональному рівні, бо це справа окремих штатів. Квінсленд проголосував «проти» на референдумі 1992 року. Західна Австралія голосувала «проти» чотири рази. Новий Південний Уельс проголосував «за» 1976 року і відтоді переводить годинники щороку.
Лісабон — випадок Португалії найповчальніший, бо Португалія не проти літнього часу. Вона досі ним користується. Португалія відкинула інше — іспанську модель: двічі, у 1966–1976 і 1992–1996 роках, вона переходила на центральноєвропейський час і обидва рази поверталася назад. Другу спробу поховали батьківські асоціації. Діти йшли до школи в темряві й відмовлялися лягати спати, бо надворі ще було світло.
Прочитайте ці причини разом — і проступає закономірність. Майже ніхто не скасовує літній час через енергетичні розрахунки. Його скасовують через ранки — і через дітей.