Майже кожне рішення щодо годинника в цій серії віддаляло місто від його власного сонця.
Іспанія перейшла на берлінський час 1940 року й так на ньому й залишилася. Малайзія та Сінгапур округлили час у більший бік 1982 року. Туреччина 2016 року назавжди закріпилася на UTC+3. Ісландія 1968 року скасувала переведення годинників, залишивши літній час назавжди. Щоразу уряд віддавав перевагу адміністративній зручності, а не астрономічній точності, і розрив між годинником і небом ширшав.
Четверо пішли протилежним шляхом.
АСТАНА, 2024 — найочевидніший і найсвіжіший випадок.
До 2024 року Казахстан був поділений на два часові пояси: UTC+5 на заході та UTC+6 на сході. 1 березня 2024 року вся країна перейшла на єдиний пояс — UTC+5. Годинники в Астані, Алмати, Шимкенті та дванадцяти областях перевели на годину назад.
Незвичним цей випадок робить офіційне обґрунтування. Казахстанські науковці стверджували, що UTC+6 не відповідав природному сонячному часу і це негативно впливало на біологічні ритми та здоров'я людей. Уряд обрав зсув, ближчий до сонця.
Якщо раніше Астана випереджала власний сонячний полудень приблизно на 74 хвилини, то тепер — лише приблизно на 14.
→ Астана
ЛІСАБОН, 1976 і 1996 — двічі відкинули, двічі повернулися.
Португалія лежить приблизно на 9° західної довготи, на одній лінії з Великою Британією та Ірландією, і природно належить до GMT. Проте вона двічі пробувала жити за центральноєвропейським часом: з 1966 по 1976 рік і знову з 1992 по 1996 рік. Обидва рази країна поверталася назад.
Друге повернення ініціювали батьківські асоціації. Діти йшли до школи в темряві й відмовлялися лягати спати, поки надворі ще було світло.
→ Лісабон
КАРАКАС, 1912 і 2007 — правильний меридіан, прийнятий двічі.
Центр Венесуели лежить поблизу 67°30′ західної довготи — майже точно посередині між стандартними меридіанами 60° і 75°. Жоден пояс із цілою кількістю годин сюди не пасує.
1912 року країна запровадила UTC−4:30, прив'язаний до меридіана, на якому вона справді лежить. Тоді Каракас розходився зі своїм сонячним полуднем приблизно на дві хвилини. 1965 року від цього поясу відмовилися, щоб узгодитися з міжнародною практикою цілогодинних поясів, а в грудні 2007 року повернули його.
2016 року, під час енергетичної кризи, від нього знову відмовилися. Сьогодні Каракас випереджає сонце приблизно на 28 хвилин.
→ Каракас
СЕУЛ, 1954 — відновлення доколоніального меридіана.
1908 року Корея запровадила UTC+8:30, узявши за основу 127,5° східної довготи, — з астрономічного погляду це приблизно правильно для півострова. 1912 року, за японського колоніального правління, генерал-губернатор перевів країну на UTC+9, щоб її час збігався з японським.
21 березня 1954 року уряд відновив UTC+8:30 — доколоніальний і точніший стандарт. Він протримався до 1961 року, коли країна повернулася до UTC+9, пославшись на адміністративну ефективність і узгодженість із торговельними партнерами.
Отже, Сеул двічі мав астрономічно правильний часовий пояс — і двічі його втрачав.
→ Сеул
Що спільного в цих чотирьох.
Небагато — хіба те, що в кожному випадку хтось висловив аргумент уголос. Португальські батьки говорили про темні ранки. Казахстанські науковці — про циркадні ритми. Уряди Венесуели й Кореї — про меридіан, на якому країна насправді лежить.
Усюди деінде годинник зсували заради торгівлі, узгодженості, союзника, окупанта чи енергетичних розрахунків — а сонця ніхто не питав.