Стамбул

Чи знаєте ви?

Колись Стамбул підправляв годинники що кілька днів. Тепер не переводить їх ніколи

За оцінками міської ради Стамбула, кількість вуличних котів у місті становить приблизно 125 000. Додайте домашніх котів, і цифра складе приблизно 200 000. Поряд з ними, за оцінками, 130 000 вуличних собак.

Справжньої цифри ніхто не знає, і муніципалітет так каже. Підрахувати популяцію вільно бродячих тварин справді важко; різні методи дають дуже різні суми, і цифри стають несвіжими протягом кількох років.

Але ось частина, над якою варто зробити арифметику.

Муніципалітет розподіляє одну тонну сухого корму на день між 199 визначеними пунктами харчування по всьому місту.

Одна тонна звучить величезно. Поділіть це на приблизну популяцію вуличних тварин — назвіть це 255 000 котів і собак — і ви отримаєте приблизно чотири грами кожного на день. Кіт їсть щось на зразок шістдесяти.

Тож міська влада постачає щонайбільше кілька відсотків того, що насправді їдять вуличні тварини Стамбула. Інші дев’яносто з гаком відсотків припадає на окремих людей: власники магазинів, які ставлять миски, мешканці з мішком гранул біля дверей, кухні ресторанів і невеликі дерев’яні котячі будиночки, які з’являються на тротуарах без жодної організації.

У котів є імена. Деякі мають пам'ятники. Томбілі, сфотографований, спираючись на один лікоть на тротуарі Кадикьой, став всесвітньо відомим і був ушанований бронзовою статуєю після його смерті. Глі жив у соборі Святої Софії, і його відвідували туристи, які прийшли подивитися на будівлю.

Годинник: це корисний спосіб дізнатися, як у цьому місті раніше відраховували час.

Згідно з османською системою алатурка, день починався із заходом сонця. Дванадцята година була моментом, коли сонце зайшло, а це означало, що цей момент рухався щодня, і кожен годинник у місті потрібно було коригувати кожні кілька днів, цілий рік, назавжди.

Ця робота не могла бути централізована. Це потребувало муваккітхане — кімнат для вимірювання часу при мечетях — і муваккітів, які їх укомплектовували, безперервно обчислюючи та коригуючи, щоб місто приблизно відповідало самому собі.

Стамбул завжди керувався постійними невеликими виправленнями, зробленими багатьма різними руками. Століттями так годував свої годинники, і досі так годує котів.

Протягом більшої частини історії Османської імперії Стамбул працював за часом гурубі — годинами, які відраховувалися від заходу сонця. Дванадцята година не була ні полуднем, ні північчю. Дванадцята була мить, коли сонце зайшло.

Подумайте, що це означає механічно. Захід рухається. Він рухається щодня. Тож годинник, налаштований на османський час, помилявся за кілька днів, і його потрібно було регулювати постійно, цілий рік, назавжди. Пізніше цю систему стали називати алатурка саат, щоб відрізнити її від європейської системи алафранга.

Для цього були потрібні професіонали. До головних мечетей були муваккітхане — кімнати для вимірювання часу — у яких працював муваккіт, фахівець з астрономії та математики. Його робота полягала в тому, щоб розрахувати п’ять щоденних молитов за допомогою астролябій, квадрантів, сонячних і водяних годинників, а пізніше — механічних годинників. Перший і найвідоміший, Алі Кушчу, був призначений муваккітханом мечеті Фатіх у 1470 році.

Протягом тривалого періоду дев’ятнадцятого століття Стамбул просто працював на обох системах одночасно. Османські палацові годинники були побудовані з двома циферблатами — алатуркою та алафрангою — на одному циферблаті, тому що імперії справді потрібно було знати обидва числа.

Урядові установи перейшли на європейський час приблизно в 1912 році. Закон № 697 від 26 грудня 1925 р. скасовано алатурку з 1 січня 1926 р. Самі муваккітани не були офіційно закриті до 1952 року, більше ніж через чверть століття після того, як систему, якій вони служили, було визнано незаконною.

Годинник: тепер подивіться, де опинився Стамбул.

У 2016 році Туреччина скасувала літній час і назавжди встановила для країни UTC+3. Годинники ніколи не переводять. Не сезонно, не завжди.

Стамбул розташований на 29° сх. UTC+3 будується для 45-го меридіана. Це означає, що тепер Стамбул випереджає власне сонце приблизно на 64 хвилини — за задумом постійно. Наприкінці грудня сонце настає лише близько 8:30 ранку. П'ятнадцять мільйонів людей навмисно починають свої зимові дні в темряві.

Отже, це місто, яке колись наймало астрономів мечеті, щоб підтримувати безперервний зв’язок своїх годинників із реальним небом, а тепер працює на фіксованому номері, про який небо взагалі не звертається.

Обидва рішення були свідомими. Обидва були сучасними. Вони є повною протилежністю.

Світловий день протягом року в місті Стамбул