Мадрид

Чи знаєте ви?

Іспанія перейшла на берлінський час і досі не повернулася

У Мадриді є понад 21 400 барів, які обслуговують місто з населенням близько 3,4 мільйона людей — приблизно один бар на кожні 159 жителів.

Іспанія в цілому є країною з найбільшою кількістю барів у Європейському Союзі. Залежно від набору даних національна цифра коливається від однієї смужки на 169 до однієї на 207 жителів. Інститут статистики Іспанії нарахував 277 539 закладів гостинності з населенням 47,3 мільйона осіб.

Це дає порівняння, яке найбільше подобається іспанцям: В Іспанії більше барів, ніж лікарняних ліжок. У країні приблизно 163 437 лікарняних ліжок — одне на кожні 289 осіб. Приблизно на кожні 170 є бар.

Так само незбалансовано і регіональні показники. Лише в Андалусії налічується 58 486 закладів — це, як повідомляється, більше, ніж у Данії, Фінляндії, Норвегії та Ірландії разом узятих. У Каталонії 54 509 осіб. Мадридський регіон, 36 248.

Застереження щодо визначення: «бар» тут має широке значення, охоплюючи кафе, магазини морозива, ресторани та сервесерії (пивні) — будь-де, де можна посидіти за кавою чи пивом. Але в цьому суть. Іспанський бар - це не вечірнє місце. Тут подають тости з помідорами о восьмій, бокаділло об одинадцятій, меню дель діа з трьох страв о другій і тапас о дев’ятій.

Годинник: це підводить нас до того, чому іспанський день зовні виглядає таким дивним і чому ні.

16 березня 1940 року Іспанія перевела годинники на годину вперед, щоб вирівняти стрілки з Берліном. Зміну назвали тимчасовою. Іспанія все ще працює за центральноєвропейським часом, а Мадрид знаходиться майже на 4° заходу — тоді як зона побудована для 15-го меридіана сходу.

Таким чином Мадрид працює приблизно на 75 хвилин попереду свого сонця.

Отже, коли в мадридському барі подають обід о другій і знову заповнюють о дев’ятій, сонце надворі показує годину вісім. Це тоді, коли всі інші в Європі їдять.

Бари не працюють допізна. Годинник ранній.

Іспанія прийняла час за Грінвічем у 1901 році, чого вимагає її географія. Більша частина материкової Іспанії розташована на захід від Грінвіцького меридіана. За довготою вона належить до Великобританії, Португалії та Марокко.

Потім 16 березня 1940 року, об одинадцятій годині ночі, Франко перевів стрілки годинників на одну годину вперед, щоб зрівнятися з нацистською Німеччиною. Це був жест — Іспанія зберегла нейтралітет — і уряд сказав, що зміни будуть скасовані в належний час.

Це було вісімдесят шість років тому. Іспанія все ще працює за берлінським часом. Зараз це найзахідніша країна Європи, яка працює за центральноєвропейським часом, і має спільні годинники з Польщею та Угорщиною. Канарські острови, розумно, працюють за GMT.

Наслідки непомітні. У Галичині, на крайньому північному заході, зимове сонце не сходить до дев’ятої ранку — діти починають навчальний день у темряві. Іспанське телебачення в прайм-тайм працює з десятої вечора до півночі.

А знаменитий іспанський розклад виявляється зовсім не темпераментом. Як сказав один іспанський професор бізнесу: іспанці обідають о 14:00, а вечеряють о 21:00, але вимірюють відносно положення сонця, тобто о 13:00 та 20:00. Саме тоді, коли їсть решта Європи. Іспанія не їсть допізна. Годинник Іспанії бігає швидко, і всі ввічливо підлаштовувалися навколо нього протягом трьох поколінь.

Парламентська комісія рекомендувала повернутися до GMT у 2013 році. Уряд знову вивчив це у 2016 році. Нічого не сталося.

Годинник: якщо це звучить знайомо, так і має бути. Буенос-Айрес робить те саме — випереджає власне сонце приблизно на п’ятдесят чотири хвилини — і має таку саму репутацію за пізню їжу.

Дві країни, два континенти, жодного зв’язку між ними, один ідентичний механізм: хтось перевів годинник, і ціла культура перебудувалась навколо нового числа, а потім була описана як пристрасна до ночі.

Португалія, тим часом, знаходиться за 500 кілометрів на захід від Мадрида та на одну годину відстає від нього, і двічі спробувала домовитися з Іспанією, перш ніж відмовитися від нього.

Світловий день протягом року в місті Мадрид