Чи знаєте ви?
Берлін перевів годинники, і за шість тижнів дюжина країн вчинила так само
Німеччина готує десь від 550 до 600 тонн м’яса донер щодня.
Ця галузь отримує приблизно від 2,5 до 3,5 мільярдів євро на рік і налічує близько 60 000 людей. У Німеччині є близько 16 000 точок продажу донерів, з яких лише в одному Берліні налічується десь від 1000 до 1500 — більше, ніж у будь-якому іншому німецькому місті, і це цілком доречно, тому що цю річ винайшли тут.
Не м'ясо. Вертикальна коса османська; Техніка бере свій початок у дев’ятнадцятому столітті, коли, як повідомляється, кухар у Кастамону повернув традиційний горизонтальний вертел вертикально. У Берліні придумали покласти його в хліб і поспіхом подати комусь.
Звичайний рахунок кредитує Кадіра Нурмана, який народився в Стамбулі близько 1933 року, який переїхав до Штутгарта в 1960 році як гастарбайтер і до Західного Берліна в 1966 році. Він помітив, що німецькі робітники майже не мали часу, щоб сісти і поїсти. У 1972 році він встановив кіоск навпроти зоопарку Банхоф, де продавали шашлик у коржі з цибулею та невеликою кількістю салату — без соусу.
Він ніколи не патентував це.
Він також ніколи не заявляв про це. На запитання про те, що він винахідник, він німецькою сказав, що, можливо, хтось інший це зробив, у якомусь затишному кутку, але ніхто цього не помітив — через нього про шашлик стало відомо. Інші стверджують це: Мехмет Айгюн каже 1971 рік на Оранієнштрассе; Невзат Салім каже 1969 рік у Ройтлінгені. У 2011 році Асоціація турецьких виробників донерів в Європі присудила Нурману нагороду за життєві досягнення. Він помер у Берліні в 2013 році.
Сьогодні донер продається у В’єтнамі як типова німецька студентська їжа.
Місто, яке вже двічі створило те, що сприйняв увесь світ, і двічі не змогло зберегти свою назву.
6 квітня 1916 року Федеральна рада Німеччини прийняла розпорядження. Об одинадцятій годині ночі 30 квітня 1916 стрілки годинників по всій Німецькій імперії перевели на одну годину вперед і залишалися вперед до жовтня.
Причиною було вугілля. Європа була у стані війни, і додаткова година вечірнього денного світла означала на годину менше штучного освітлення, що означало менше вугілля, спалюваного в будинках, і більше доступного для військових зусиль. Це був перший у світі національний перехід на літній час.
Те, що сталося далі, — це та частина, з якою варто посидіти.
Австро-Угорщина пішла негайно. Британія прийняла його через три тижні, 21 травня 1916 року. Франція прийняла його 14 червня. Потім Бельгія, Данія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Швеція, Туреччина, Тасманія, Нова Шотландія та Манітоба.
Приблизно за шість тижнів дюжина країн — у тому числі кілька, які активно перебували у стані війни з Німеччиною, і кілька, які дуже намагалися не втручатися в це — скопіювали німецький адміністративний наказ про те, котра година. Сама ідея навіть не була німецькою: ще 1895 року у Веллінгтоні її запропонував ентомолог, з якого посміялися.
Гірка деталь належить Британії. Будівельник на ім’я Вільям Віллетт агітував саме за це з 1907 року, коли він опублікував брошуру під назвою «Марна трата денного світла». Парламент відмовляв йому дев'ять років. Він помер у 1915 році. Наступного року Британія прийняла його ідею — через три тижні після того, як ворог зробив це першим.
Годинник: кожна зміна годинника на Землі походить від того порядку вугілля 1916 року. Приблизно третина країн світу все ще робить це двічі на рік, зміщуючи графіки сотень мільйонів людей на одну годину, двічі, щороку, назавжди.
Сама Німеччина відмовилася від нього в 1919 році. Сполучені Штати прийняли його в 1918 році і скасували в 1919 році, головним чином через те, що фермери ненавиділи його — їхні корови працювали на сонячному часі і з ними не консультувалися.
І суперечка насправді ніколи не була вирішена. Туреччина перестала переводити годинник у 2016 році. Бразилія – у 2019 році. Мексика – у 2022 році. Європейський Союз проголосував за скасування цієї практики, а потім роками не міг домовитися, чим її замінити — тож Берлін, який усе це почав, досі щоберезня переводить годинники вперед.
Джерела
- Місцева Німеччина (600 тонн донер-м’яса на день; 16 000 донер-шопів у Німеччині, понад 1000 у Берліні; річний оборот 3,5 мільярда євро згідно з ATDiD; 60 000 робочих місць згідно з Tagesspiegel)
- Travel2Berlin (~1500 магазинів у Берліні; ~550 тонн на день; конкурентні претензії Айгюн і Саліма; розповідь про вертикальний шпаж у Кастамону)
- Вікіпедія, *Кадір Нурман* (народився в Стамбулі в 1933; Штутгарт в 1960, Берлін в 1966, кіоск в 1972; не отримав патент; власна заява)
- Місцева Німеччина, *Історія Дьонер-кебаб* (вміст першого Дьонер: м'ясо, цибуля, салат)
- Fox News/AP і Gulf News (продається як «німецька студентська їжа» у В’єтнамі; населення становить 2,7 мільйона турків)
- Берлінський досвід (суперечка щодо винаходу не вирішена)
- Національний архів США, *Початок переходу на літній час, 1916 р.* (рішення Бундесрату від 6 квітня 1916 р.; період листування посольств США в Берліні та Відні)
- timeanddate.com, *Історія літнього часу в Європі*
- webexhibits.org (список країн, що приймають; Великобританія 21 травня 1916 р.)
- daylightsavingtime.info (Вільям Віллетт, *Марна трата денного світла*, 1907; помер у 1915; США скасували 1919)