Чи знаєте ви?
Китай звів п’ять часових поясів до одного й ніколи про це не пошкодував
Щоб купити автомобіль на бензині в Пекіні, потрібно спочатку виграти в лотерею.
Місто запровадило квоту на номерні знаки в 2011, щоб уповільнити зростання транспортних засобів і смогу. Таблички розподіляються публічним жеребкуванням, і з тих пір шанси постійно падають. У січні 2011 заявник мав приблизно 9,4% шансів. До грудня 2012 року він становив 1,4%. Наприкінці 2019 року він становив близько 0,2%.
В одному раунді в червні 2018 року понад 2,8 мільйона людей змагалися за 6333 номерні знаки — базові шанси становили 1 з 2031, бо ті, хто бере участь давно, отримують у жеребкуванні додаткову вагу. Квоту на звичайні автомобілі було скорочено з 90 000 на 2017 рік до менше 40 000. Дозволена щорічна реєстрація впала з 240 000 до 100 000.
Середній час у черзі становить 26 місяців. У списку очікування електромобілів перевищили 400 000 осіб, а тим, хто стоїть позаду, очікують до восьми років.
Навколо цього виросла ціла вторинна економіка. З’явилися агенції, щоб зв’язати покупців із наявними тримачами тарілок — як повідомляється, близько $15 650 за електричну плиту та $22 700 за бензинову. Деякі люди реєструють автомобілі на ім’я подружжя, і шлюби, укладені спеціально для цієї мети, як повідомляється, коштують приблизно 2845 доларів США на рік, або 9816 доларів США за п’ять років. Інші купують номерні знаки за межами Пекіна приблизно за 250 доларів США, орендують їх у дилерських центрах або купують вживані автомобілі, які постачаються разом із одним.
У науковій літературі є справді дивна знахідка. Оскільки в середньому чекають більше двох років, люди виробляють звички не керувати автомобілем, стоячи в черзі. Одне дослідження показало, що після стандартного 26-місячного очікування ймовірність того, що переможець перейде на водіння, падає на 16%, скорочуючи річний пробіг автомобіля на 8,48 мільйона кілометрів.
Лотерея частково працює, займаючи стільки часу, що люди перестають бажати виграшу.
Лотерея номерних знаків створює ринок фальшивих шлюбів. Один національний часовий пояс створює другий національний час. В обох випадках зберігається офіційна система, а поруч з нею розвивається паралельна.
Ширина Китаю становить приблизно 5000 кілометрів і тягнеться приблизно від 73° східної широти до 135° східної широти. Це достатньо для п’яти часових поясів, і з 1918 до 1949 року вони в нього були: спершу як пропозиція, а з 1939 року офіційно.
У 1918 році Центральна обсерваторія Китайської Республіки запропонувала п'ять поясів, які згодом стали офіційними:
- Куньлунь — UTC+5:30
- Сіньцзян–Тибет — UTC+6
- Ганьсу–Сичуань — UTC+7
- Чжунюань — UTC+8
- Чанпай — UTC+8:30
Три години з одного кінця країни в інший.
У 1949 році новостворена Народна Республіка скасувала всі п’ять і перевела всю країну на один годинник: Пекінський час, UTC+8. Директива Державної ради в травні 1980 року підтвердила це. Відтоді в Китаї діє один часовий пояс — без регіональних варіацій і переходу на літній час, за винятком короткого експерименту між 1986 і 1991 роками.
Для масштабу: суміжні Сполучені Штати мають приблизно однакову ширину та використовують чотири зони. Росія використовує одинадцять. Китай використовує один.
Годинник: ефект найбільш помітний на західному кінці.
У Кашгарі, в Сіньцзяні, сонце взимку не сходить до 10 години ранку за офіційним годинником і заходить приблизно о пів на сьому вечора. Люди прокидаються в темряві, снідають в темряві і починають робочий день до сходу сонця, тому що годинник на стіні говорить, що час.
На практиці в Сіньцзяні широко використовується другий, неофіційний час — Сіньцзянський час або Урумчі, встановлений на дві години після пекінського UTC+6, який набагато більше відповідає місцевому сонцю. Пекін схвалив його для цивільного вжитку 1986 року, але залізниця, авіарейси й державні установи й далі живуть за пекінським часом. Це просто те, на чому працює багато повсякденного життя.
Практичний результат полягає в тому, що людям там регулярно доводиться визначати, до якого годинника відноситься час зустрічі. Мешканці, які проживають довго, описують стандартну звичку: надсилати повідомлення за півгодини до зустрічі, щоб ввічливо запитати, чи ви обоє думаєте про одну годину.
І світове програмне забезпечення знає про обидва. База даних міжнародних часових поясів містить `Asia/Shanghai` як офіційний національний час, а також `Asia/Urumqi` за UTC+6, щоб системи могли представляти регіональний час, що існує поряд з офіційним національним.
Джерела
- China Daily та Sixth Tone (червень 2018: понад 2,8 мільйона заявників, 6333 номерні знаки, 1/2031; у квітні 1/1963; квоту зменшено з 90 000 до менше 40 000)
- ScienceDirect, *Serendipity щодо обмежень володіння автомобілем* (ймовірність зниження з 9,4% у січні 2011 року до 0,2% наприкінці 2019 року; середнє очікування 26 місяців; 16% зниження ймовірності того, що переможці перейдуть на водіння; скорочення на 8,48 млн км на рік)
- Вікіпедія, *Пекінська ліцензійна лотерея* (комісія агентства 15 650 і 22 700 доларів США; фіктивні шлюби 2 845 доларів США на рік і 9 816 доларів США на 5 років; іногородні номерні знаки 250 доларів США; щорічне скорочення реєстрації з 240 000 до 100 000)
- Bloomberg (420 000 людей у черзі на електромобілі; вісім років для тих, хто в нижній частині рядка)
- Wikipedia, *Час у Китаї* (назви та зміщення п’яти поясів: Куньлунь UTC+5:30, Синьцзян-Тибет UTC+6, Кансу-Сичуань UTC+7, Чунюань UTC+8, Чанпай UTC+8:30; указ РПЦ 1918 р.; об’єднання 1949 р.)
- Wikipedia, *Сіньцзянський час* (циркуляр Державної ради за травень 1980 р.; запис Азії/Урумчі в базі даних tz)
- Clockzilla (зимовий схід сонця в Кашгарі близько 10:00)
- Далекий Захід Китаю (звичка підтверджувати час зустрічі)
- timeanddate.com, *Часовий пояс у Китаї* (Сіньцзянський час на дві години менше, ніж у Пекіні; без літнього часу)
- StudyCLI (1986–1991 випробування на літній час; східно-західна частина країни)