Пекін

Чи знаєте ви?

Китай звів п’ять часових поясів до одного й ніколи про це не пошкодував

Щоб купити автомобіль на бензині в Пекіні, потрібно спочатку виграти в лотерею.

Місто запровадило квоту на номерні знаки в 2011, щоб уповільнити зростання транспортних засобів і смогу. Таблички розподіляються публічним жеребкуванням, і з тих пір шанси постійно падають. У січні 2011 заявник мав приблизно 9,4% шансів. До грудня 2012 року він становив 1,4%. До 2018 року він становив 0,2%.

В одному раунді в червні 2018 року понад 2,8 мільйона людей змагалися за 6333 тарілки — шанси 1 з 2031. Квоту на звичайні автомобілі було скорочено з 90 000 на 2017 рік до менше 40 000. Дозволена щорічна реєстрація впала з 240 000 до 100 000.

Середній час у черзі становить 26 місяців. У списку очікування електромобілів перевищили 400 000 осіб, а тим, хто стоїть позаду, очікують до восьми років.

Навколо цього виросла ціла вторинна економіка. З’явилися агенції, щоб зв’язати покупців із наявними тримачами тарілок — як повідомляється, близько $15 650 за електричну плиту та $22 700 за бензинову. Деякі люди реєструють автомобілі на ім’я подружжя, і шлюби, укладені спеціально для цієї мети, як повідомляється, коштують приблизно 2845 доларів США на рік, або 9816 доларів США за п’ять років. Інші купують номерні знаки за межами Пекіна приблизно за 250 доларів США, орендують їх у дилерських центрах або купують вживані автомобілі, які постачаються разом із одним.

У науковій літературі є справді дивна знахідка. Оскільки в середньому чекають більше двох років, люди виробляють звички не керувати автомобілем, стоячи в черзі. Одне дослідження показало, що після стандартного 26-місячного очікування ймовірність того, що переможець перейде на водіння, падає на 16%, скорочуючи річний пробіг автомобіля на 8,48 мільйона кілометрів.

Лотерея частково працює, займаючи стільки часу, що люди перестають бажати виграшу.

Годинник: Пекін централізовано розподіляє дві речі, і обидві викликають однакову реакцію.

У 1949 році Китай скасував свої п’ять існуючих часових поясів і перевів всю країну — близько 5000 кілометрів завширшки — на один годинник, пекінський час. У Кашгарі, на західній частині, зимове сонце офіційно сходить лише близько десятої ранку.

Тож Сіньцзян спокійно веде другий, неофіційний годинник на дві години позаду Пекіна. Це не має правового статусу. Все одно ним користуються всі, і в базі даних міжнародних часових поясів є запис про нього.

Лотерея номерних знаків створює ринок фальшивих шлюбів. Один національний часовий пояс створює другий національний час. В обох випадках зберігається офіційна система, а поруч з нею розвивається паралельна.

Ширина Китаю становить приблизно 5000 кілометрів і тягнеться приблизно від 73° східної широти до 135° східної широти. Це достатньо для п’яти часових поясів, і протягом трьох десятиліть вони в нього були, принаймні на папері.

У 1918 році Центральна обсерваторія Китайської Республіки запропонувала п'ять поясів, які згодом стали офіційними:

• Куньлунь — UTC+5:30
• Сіньцзян–Тибет — UTC+6
• Ганьсу–Сичуань — UTC+7
• Чжунюань — UTC+8
• Чанпай — UTC+8:30

Три години з одного кінця країни в інший.

У 1949 році новостворена Народна Республіка скасувала всі п’ять і перевела всю країну на один годинник: Пекінський час, UTC+8. Директива Державної ради в травні 1980 року підтвердила це. Відтоді в Китаї діє один часовий пояс — без регіональних варіацій і переходу на літній час, за винятком короткого експерименту між 1986 і 1991 роками.

Для масштабу: суміжні Сполучені Штати мають приблизно однакову ширину та використовують чотири зони. Росія використовує одинадцять. Китай використовує один.

Годинник: ефект найбільш помітний на західному кінці.

У Кашгарі, в Сіньцзяні, сонце взимку не сходить до 10 години ранку за офіційним годинником і заходить приблизно о пів на сьому вечора. Люди прокидаються в темряві, снідають в темряві і починають робочий день до сходу сонця, тому що годинник на стіні говорить, що час.

На практиці в Сіньцзяні широко використовується другий, неофіційний час — Сіньцзянський час або Урумчі, встановлений на дві години після пекінського UTC+6, який набагато більше відповідає місцевому сонцю. Він не має офіційного статусу. Це просто те, на чому працює багато повсякденного життя.

Практичний результат полягає в тому, що людям там регулярно доводиться визначати, до якого годинника відноситься час зустрічі. Мешканці, які проживають довго, описують стандартну звичку: надсилати повідомлення за півгодини до зустрічі, щоб ввічливо запитати, чи ви обоє думаєте про одну годину.

І світове програмне забезпечення знає про обидва. База даних міжнародних часових поясів містить `Asia/Shanghai` як офіційний національний час, а також `Asia/Urumqi` за UTC+6, щоб системи могли представляти час, який офіційно не визнав жоден уряд.

Світловий день протягом року в місті Пекін