Чи знаєте ви?
Пів століття два годинники на одній площі Бомбея розходилися на 38 хвилин
До 1955 Бомбей вів власний час. Бомбейський час відставав від індійського стандартного часу на 38 хвилин і 50 секунд, і те, який годинник ви використовували, дещо говорило про те, ким ви є.
Бій почався рано. Перша спроба запровадити єдиний час для міста зазнала невдачі в 1870 році. У 1881 році губернатор, сер Джеймс Фергюссон, наказав усім державним установам ввести час на залізниці та запросив громадськість дотримуватися цього. Місто не вразило — поповзли чутки, що раптовий ентузіазм губернатора щодо стандартизації мав чимало спільного з тим, що він двічі спізнився на поїзди. У 1883 році уряд був змушений відновити місцевий час.
Того ж року сенат Бомбейського університету провів засідання, де сперечалися про те, який час має показувати нова 280-футова годинникова вежа університету. Аргумент одного члена полягав просто в тому, що годинник і вежа належали Бомбею, тому вони повинні підтримувати бомбейський час.
Потім у 1905–1906 роках віце-король лорд Керзон запровадив індійський стандартний час на національному рівні. Це був той самий Керзон, який щойно розділив Бенгалію, а в Бомбеї відмова від годинника стала способом відмови від нього. Громадські годинникові вежі були закидані камінням. Страйкували службовці та фабричні працівники. Було підписано петицію проти IST на тій підставі, що вона суперечить принципам сучасної науки.
На млині Джейкоба Сассуна понад 2000 робітників зібралися і розгромили офіс хронометриста, оскільки новий час означав початок роботи до світанку. Млин дав ґрунт і дозволив їм почати о 6 ранку за бомбейським часом — 6:39 ранку за стандартним часом — тобто на сході сонця.
Годинник: а потім місто просто працювало на обох п’ятдесят років.
Газети друкували щоденний список заручин із "BT" або "ST" біля кожного запису, щоб ви знали, до якого часу — і якої політики — належить подія. Годинник на кінцевій станції Вікторії показував стандартний час. Прямо через площу годинники муніципальної корпорації показували бомбейський час. Ці двоє зустрічалися один з одним з різницею в тридцять вісім хвилин протягом півстоліття.
Час у Мадрасі було припинено. Калькуттський час проіснував до 1948 року. Бомбейський час протримався до 1955 року — і навіть після цього парські храми вогню продовжували використовувати його для ритуалів, а мешканці Мумбайка продовжували казати, що «працюють за бомбейським часом», коли приходили пізно.
Джерела
- bombaywiki (CAMP), *бомбейський час* (рівно 38 хвилин і 50 секунд; годинник вокзалу Вікторія та міської ратуші повернені один проти одного)
- Atlas Obscura, *Довга історія «бомбейського часу» та опору колоніальному правлінню* (спроби 1870 та 1881 рр.; суперечка щодо вежі Раджабай; понад 2000 робітників на фабриці Джейкоба Сассуна)
- Шекхар Крішнан, *Бомбейський час: робота годинника в колоніальному місті, 1870–1955*
- Жива історія Індії, *Коли встановлення годинника розділило субконтинент* (виписки BT/ST у газетах; цитата Джима Масселоса; Калькутта 1948, Бомбей 1955)
- Oxford ORA, *The Politics of Time in Colonial Bombay* (Чутки Фергюссона про спізнення на потяг; повернення до 1883 року)