Окленд

Чи знаєте ви?

Винахідника літнього часу висміяли, а він лише хотів ловити нічних метеликів

15 жовтня 1895 року двадцятивосьмирічний службовець Веллінгтонського поштового відділення встав перед Веллінгтонським філософським товариством і прочитав статтю під назвою «Про сезонне коригування часу в країнах на південь від лат. 30°*.

Його звали Джордж Вернон Хадсон. Він був ентомологом — дуже хорошим, який згодом зібрав найбільшу колекцію комах у Новій Зеландії. Його робота на пошті була позмінною, тому він залишався світлий час доби, щоб виходити шукати молі. Але влітку сутінки наступали занадто рано, щоб бути корисними після звичайного робочого дня.

Тому він запропонував очевидне рішення: перевести годинники на дві години вперед у період з жовтня по березень, а потім знову назад. Він стверджував, що це дозволить використовувати втрачене раннє ранкове світло, скоротити «надмірне використання штучного освітлення, яке зараз переважає», і дасть людям «тривалий період денного дозвілля... для крикету, садівництва, їзди на велосипеді або будь-якого іншого бажаного відпочинку на природі».

Товариство посміялося з нього.

Один член сказав, що не може бути й мови про зміну системи, яка використовувалася тисячі років. Інший запитав, мабуть, саркастично, чи знадобляться годинникам дві стрілки. Треті назвали цю ідею абсолютно ненауковою та нездійсненною.

У протоколі записана відповідь Хадсона: йому було шкода, що газету викликають глузування, він мав на меті, щоб вона була практичною, і вона була схвалена тими, хто був на відкритому повітрі.

Потім він повернувся до своїх комах.

Годинник: він мав рацію, і знадобилося дуже багато часу, щоб мати значення.

Хадсон представив другу статтю в 1898 році. В Англії Вільям Віллетт прийшов до тієї ж ідеї незалежно і опублікував «Марнування денного світла» в 1907 році; він помер у 1915 році, не дочекавшись його прийняття. Німеччина вперше запровадила його в 1916 році, щоб зберегти вугілля під час війни — і протягом шести тижнів десяток країн скопіювали німецький адміністративний порядок.

Сама Нова Зеландія не прийняла Закон про літній час до 1927 року — через тридцять два роки після статті Хадсона. І коли він нарешті настав, він отримав одну годину, а не дві, про які просив.

У 1933 році він був першим лауреатом медалі Т. К. Сайді, фінансованої за кошти, зібрані на честь цього акту. Його некролог в анналах Королівського товариства налічує близько 1700 слів. У перших 1400 з них літній час не згадується. Там його правильно згадують як людину, яка вивчала комах.

Приблизно третина світу все ще переводить годинники двічі на рік.

Окленд розташований на 175° східної широти, на UTC+12 — щоліта змінюється на UTC+13, як і пропонував Хадсон, у країні, де йому сказали, що це неможливо зробити. Нова Зеландія була першою країною в світі, яка офіційно прийняла стандартний національний час ще в 1868 році, тому, мабуть, це також була перша країна, де хтось серйозно задумався про його перенесення.

І через те, де він розташований на земній кулі, Окленд є одним з перших міст на Землі, які починають кожен новий день.

Це робить його розумним місцем для зупинки. П’ятдесят міст, п’ятдесят аргументів про те, котра година — і той, з якого починається день, належить поштовому службовцеві, який просто хотів трохи більше вечірнього світла, щоб піти подивитися на метеликів, і йому сказали не бути смішним.

Світловий день протягом року в місті Окленд