Сент-Джонс

Чи знаєте ви?

До 1935 року Сент-Джонс жив одночасно за трьома різними часами

Джордж-стріт у Сент-Джонсі довжиною в два квартали і, наскільки можна судити, не містить нічого, крім бару, пабу чи ресторану.

З цього випливає логістика. Вулиця закрита для транспортних засобів більшу частину дня та весь вечір, і відкрита для руху лише вранці — спеціально для того, щоб бари могли поповнити запаси. Зазвичай він не заповнюється до півночі і залишається зайнятим аж до шостої ранку.

Кожен туристичний центр Ньюфаундленду скаже вам, що тут більше барів на квадратний фут, ніж будь-де в Північній Америці. Це твердження, а не вимірювання, і воно повторюється настільки послідовно, що стало офіційним описом вулиці. Не сперечаються два блоки і те, що на них.

Є ще одна річ, яку варто знати про це місто, перш ніж перейти до його годинника.

На пагорбі над гаванню стоїть Сігнал-Хілл, де в 1901 році Гульєльмо Марконі отримав перший трансатлантичний бездротовий сигнал — повідомлення, яке перетнуло Атлантику без кабелю. Сент-Джонс на короткий час став однією з найважливіших точок на карті глобальної комунікації.

Це робить те, що відбувалося в місті внизу, дещо важчим для пояснення, тому що в той момент ніхто в Сент-Джонсі не міг погодитися, котра година.

Годинники Ньюфаундленду є одними з найточніших на цьому сайті, і для їх створення знадобилося справжнє безладдя.

До 1935 у Сент-Джонс не було узгодженого часу. Деякі жителі вели сонячний час. Пошта зберегла свій варіант сонячного часу. І бездротовий телеграф працював за східним часом, тому що це він отримував.

У 1935 році урядова комісія — тоді Ньюфаундленд був окремим британським домініоном, а не частиною Канади — прийняла Закон про стандартний час, встановлюючи для всього домініону три з половиною години позаду Грінвіча.

Ці півгодини не були компромісом чи жестом. Це була арифметика. Півгодинна зона в UTC−3:30 центрується на 52°30′ західного меридіана. Сент-Джонс розташований приблизно на 52°42′ західної широти.

Місто розташоване майже точно на цьому меридіані. Свт. Годинник Джона працює приблизно за одну хвилину від власного сонячного полудня — одне з найближчих вирівнювань будь-якого міста в цьому проекті.

Годинник: Ньюфаундленд приєднався до Канади 31 березня 1949 року і зберіг півгодинний час замість того, щоб прийняти атлантичний час, як його сусіди.

Відтоді воно двічі відстояло це рішення. Пропозиції щодо переходу на стандартний атлантичний час були висунуті в 1951 і знову в 1963. Обидва зазнали краху через спротив громадськості.

Був ще один експеримент. У 1988 уряд провінції спробував подвійний літній час — перевівши годинники на дві години вперед замість однієї. Це було дуже непопулярно і не тривало.

Ці півгодини стали справжнім культурним знаком. У кожному національному оголошенні часу в Канаді міститься фраза "і пів на годину в Ньюфаундленді". Телебачення, вироблене в інших частинах країни, побудовано так, щоб починатися щогодини, тому на острові воно починається о півгодини, а мовники відповідно коригують свої списки. Фраза потрапила на товари та назву комедійної трупи.

Ньюфаундленд також є першим місцем у Північній Америці, де зустрічають кожен Новий рік.

Сто років тому місто не могло домовитися, котра зараз година. Потім він вибрав те зміщення на карті, яке дійсно підходило, і відтоді відмовлявся від нього відмовитися — двічі на референдумі.

Світловий день протягом року в місті Сент-Джонс